На 50 років ближче до космосу


З нагоди 50-річного ювілею Дніпровського планетарію.

День Знань 1968 року в місті Дніпропетровськ (нині Дніпро) розпочався по-особливому – астрономічна спільнота міста з радістю вітала відкриття Планетарію, що об’єднував у собі театральне дійство, музейну експозицію та, звичайно, науковий центр.

Ще на початку ХХ століття у Мюнхені засновники нового музейного комплексу, поряд зі звичним уявленням про виставки – історичні, художні, запропонували створити музей, в якому експонатами були б небесні світила: Сонце, Місяць, зірки.

Спочатку планетарій представляв собою округле приміщення із пласкою стелею. До неї прикріпляли монорейки, які створювали уявні орбіти планет, що могли переміщувати глядачів на підвісних гондолах. Стіни прикрашали зображення сузір’їв, тому під час кружляння глядачі могли спостерігати відносний рух планет і Сонця через зодіакальні сузір’я.

У 1927 році  фірма «Карл Цейсс Йена» створила перший проекційний планетарій, за допомогою якого можна було відтворити картину зоряного неба, що максимально відповідала дійсності.

Багато планетаріїв у різних країнах (зокрема і наш, Дніпровський) навіть сьогодні оснащені апаратами цієї компанії. І хоча останнім часом з’являється техніка нового покоління з використанням оптико-волоконної системи та прогресивного комп’ютерного забезпечення, першочергове завдання – демонстрацію зоряного неба – наш довгожитель виконував і виконує не гірше за інноваційні пристрої ще й завдяки кропіткій праці механіка Ігоря Васильовича Гончарука.

Але повернімось на 50 років назад. Першу лекцію в зоряній залі пощастило провести Світлані Левченко – випускниці фізичного факультету Дніпропетровського державного університету.

Вона згадує: «Назавжди у моїй пам’яті збережено цей світлий, по-особливому святковий для нас день – 30 серпня 1968 року. Багато містян очікували відкриття нового культурного центру, тож під дружні оплески було урочисто розрізано червону стрічку біля входу в планетарій, і почесні представники міста, гості, перші глядачі зацікавлено оглядали приміщення.

Після закінчення фізичного факультету Дніпропетровського державного університету, разом зі мною почали свій трудовий стаж і молоді спеціалісти: Микола Лимаренко (зліва на фото) та Георгій Міхеєв (крайній справа), Віктор Таценко.

Заходимо в зоряну залу. Надворі –  яскраве сонце, а у нас – сутінки та подорож у фантастичний світ. Один ефект змінює інший, приязно стрекоче 35-рожкова куля Цейссівського проектора високоточної німецької оптики. І ось ніч – повноправна володарка! Усі зачаровано вдивляються у чорний оксамит неба, прикрашений срібними візерунками сузір’їв. 45 хвилин тривали, здається, одну мить! Привітання, теплі слова подяки… Так почав своє життя Дніпропетровський планетарій».

Дійсно,  відкриття планетарію викликало справжній ажіотаж у місті: перед входом утворювалися величезні черги бажаючих ближче познайомитись зі Всесвітом. Більшість глядачів уперше в житті побачили це незвичайне зоряне дійство! Сьогодні, через п’ятдесят років, ці перші глядачі, можливо, приходять уже зі своїми онуками, котрих зорі також дивують і захоплюють.

А говорять зорі у Планетарії голосами наших талановитих лекторів: Людмили Олексіївни Марченко, Тамари Павлівни Вихрестюк, Олени Віталіївни Штихно, Анастасії Паламарчук, Ольги Лєсної, Юлії Риженко.

За 50 років у Планетарії працювало багато лекторів-фізиків, серед яких – Володимир Карасик і Володимир Тарханов, географ Катерина Танатар, головні механіки Аркадій Злацин і Володимир Марченко та інші. Усі працівники Планетарію доклали неабияких зусиль для розвитку нашого «зоряного театру», і кожен залишив теплі спогади про це місце.

Євгенія Ленда – керівник МультиСтудії «Небесний слон» та художниця Наталія Захарчук зі своїми друзями створюють нові повнокупольні космічні  програми для наших глядачів.

Звісно, варто згадати й тих, хто очолював наш заклад упродовж цих 50 років. Першим директором Планетарію було призначено Анатолія Яковича Скляра, географа за освітою.

Виходило спершу не все (адже розпочинати щось нове дійсно важко) і на зміну А.Я. Скляру в 1970 році прийшла Тамара Михайлівна Дем’янчук, якій вдалося залучити у Планетарій спеціалістів – астрономів.

У 1986 році посаду директора очолила Майя Наумівна Винниченко, яка доклала максимум зусиль для проведення лекцій не лише в Планетарії, але й за його межами: на підприємствах, фабриках і заводах міста.

Більше 20 років, з 1990 до 2011 року, керівником закладу була Майя Михайлівна Гепнер. 1991-го Україна здобула незалежність, проте період становлення був досить непростим як для країни, так і для нашого Планетарію: у час розділення власності та приватизації необхідно було зберегти Планетарій як культурно-просвітницький центр у нових економічних умовах. Саме завдячуючи Майї Михайлівні Гепнер він і досі працює.

Декілька місяців директором був Михайло Максимович Онацький.

З вересня 2011 Планетарій очолює Юлія Петрівна Зоц – молодий, енергійний і креативний керівник.

Завдяки її здібностям та насназі, у 2012 році було зроблено оперативний ремонт зоряної зали, а також частково відремонтовано фасад та приміщення закладу. Це стало можливим також зі спонсорською допомогою ДП «Капарол – Україна».

З появою Юлії Петрівни Зоц робота в Планетарії суттєво змінилась: повнокупольні програми у зоряній залі почали доповнюватися виставками, концертами,  акціями, майстер-класами, іграми, тематичними заходами, що проводяться у фойє та на майданчику перед Планетарієм.

Під час сонячної погоди з’явилась можливість спостерігати за Сонцем у телескопи вдень та за Місяцем і планетами ввечері. Спостереження проводив і зараз проводить наш колега – Шилов Олег. 

2014 року Юлія Петрівна Зоц пішла в декретну відпустку, займалась вихованням власних дітей, а в серпні 2018 року знову приступила до виконання посадових обов’язків.

Під час її відсутності посаду директора займав Сергій Віталійович Лінговський. За цей час деякі приміщення планетарію було оснащено кондиціонерами, отримано від спонсорів декілька комп’ютерів, у зоряній залі Планетарію встановлено нові крісла.

Проводились виїзні спостереження рідкісних астрономічних явищ за містом – разом з клубом любителів астрономії «АстроДнепр», який працює при Планетарії.  У Міжнародний рік астрономії (2009-й) «АстроДнепр» здобув для України друге місце за результатами аматорської астрономії.

Учасники клубу «АстроДнепр» беруть на спостереження власні телескопи та допомагають обслуговувати телескопи Планетарію. Також спостереження підкріплюються інформацією про об’єкти зоряного неба. «АстроДнепр» проводить спостереження «Вечори тротуарної астрономії» на набережній міста, де всі охочі можуть вільно побачити в телескопи Місяць та інші об’єкти Сонячної системи та далекого космосу.

Щорічно в Планетарії проводять не менше тисячі програм, котрі відвідують не лише мешканці  Дніпра, а й інших населених пунктів нашої та сусідніх областей України, адже сьогодні в країні працює лише 5 планетаріїв із 15 раніше існуючих.

Неоціненний внесок в загальну роботу робить наша бухгалтерія та каса – головний бухгалтер Бурмила Олександр Борисович та бухгалтер-касир Галинська Алла Володимирівна. Комп’ютерною технікою та сайтом Дніпровського планетарію займається системний адміністратор та програміст Олексій Куксін, який теж колись був вихованцем астрономічного гуртка “Оріон”.

З 1980 року в Дніпровському планетарії існував гурток юних астрономів “Оріон”, яким керували лектори Тамара Павлівна Вихрестюк та Людмила Олексіївна Марченко. Бувші учасники цього гуртку зараз працюють науковцями, вчителями та спеціалістами і різних галузях. Серед них – Ольга Шибка (завідуюча методичним відділом у КПНЗ “Міська станція юних техніків” ДМР), Юрій Горбаньов (ст.науковий співробітник, астроном Одеського університету), Сергій Васильєв (кандидат фіз-мат наук), Сергій Горбань (відомий дніпровський гончар), Дмитро Нирка (майстер садово-ландшафтного дизайну), Михайло Андрєєв (геолог та капітан ЗСУ, учасник БД) і багато інших.

За більш, ніж двадцятирічну свою історію, вихованці астрономічного гуртка побували в численних наукових астрономічних експедиціях – це і Соловки, і Алтайський край, обсерваторії Криму та Одеського університету в с.Маяки, безліч спостережень проводилось на майданчику біля Дніпровського планетарію. Не так давно колишні гуртківці спостерігали сонячні затемнення в Угорщині, Румунії, Єгипті, та навіть на островах Французької Полінезії в Тихому океані.

Колектив Планетарію бере участь у семінарах, конференціях, школах професійної майстерності, фестивалях планетарських програм, що організовують наші колеги.

З часу заснування в Україні молодіжної аерокосмічної спілки «Сузір’я» та Національного Центру аерокосмічної освіти молоді Планетарій завзято підтримує зв’язки та співпрацює з цими провідними організаціями.

Ми віримо, що в зоряній залі програми будуть демонструватися у 3D форматі з допомогою «Фуллдом-системи», що поруч із нашим закладом велично височитиме телескопічна вежа, і що завжди ми бачитимемо зацікавлені очі наших бажаних глядачів, не байдужих до красот Всесвіту.