Звідки в планетарії беруться програми


Адже не можна просто скачати відео з Youtube. З цілих трьох причин:

  1. Воно прямокутне і не підходить для купола;
  2. У цього відео є автори, які захищають своє авторське право і просто показати фільм в планетарії було б піратством;
  3. Кожен може подивитися відео з Youtube, не виходячи з дому – то нащо пхатися в планетарій і платити гроші.

З цим зрозуміло. То звідки ж? Спеціально пристосоване під купол сферичне відео відповідного змісту може потрапити до планетаріїв трьома шляхами:

  1. Повнокупольну програму зробили у професійній студії і виставили на продаж або для вільного використання.
  2. Досвідчені лектори зкомпілювали програму із «клаптиків» контенту, щоб ілюструвати свою авторську актуальну програму.
  3. Планетарій на своїй студії розробив повнокупольну програму-мультфільм або наукфільм.

Звичайно, найпростішим є перший спосіб. Але і тут є деякі прикрі складнощі. Вартість прокату одного фільму складає більше 1000 доларів на рік.

article_01102018_01

 Заплативши ці гроші, можна скачати Fulldome-версію, яку потім в спеціальній програмі, за допомогою технології, що розробили у студії анімації “Небесний слон” при Дніпровському планетарії, треба адаптувати для показу через сферичне дзеркало, яким зараз обладнано зоряну залу. Мова фільму може бути російською або англійською, тож його треба перекласти. А це вже проблема, бо контент специфічний. Що казати – навіть в перекладених книжках такого поважного видавництва, як «Видавництво Старого Лева», інколи трапляються трабли на кшталт «оксігену» і «гідрогену» замість кисню і водню, а як вірно буде українською – «Молочний шлях» чи «Чумацький шлях» філологи, історики і астрономи не дійшли згоди ще й досі. Минулого року Степан Івасин і Юлія Світлична зробили для Дніпровського планетарію два професійні переклади з англійської на волонтерських засадах і визнають, що робота була цікава, але нелегка.

Отримавши гарний переклад, вичитавши його і виправивши всі астрономічні помилки, треба знайти актора, який професійно цей текст прочитає. А якщо це дитяча лекція, з кількома персонажами – декількох професійних акторів відповідної статі. В цьому місці ми хочемо висловити свою подяку і щире захоплення високим професіоналізмом актору театру «Верим!» Максиму Ряпулову, з яким співпрацюємо вже другий рік, Тарасу Шевченко, режисеру театру “Верим!”, що керував голосовим озвучуванням мультфільму “Небесні Механіки”, та Івану Чебану, актору театру ім. Лесі Українки (м. Кам’янське), який зміг озвучити українською мовою аж трьох (!) героїв “Небесних Механіків”, віртуозно змінюючи голос.

Для звукозапису і монтажу також потрібні обладнання і професіонали. В цьому місці ми висловлюємо подяку Ростиславу Радченко і Євгенії Ленда за обладнання і працю.

Зрозуміло, що всі ці заходи потребують і матеріальних ресурсів, і часу.

Деякі програми розповсюджуються безкоштовно. Нібито – мінус 1000 доларів з бюджету нового фільму! Але, як правило, це контент, створений за грантовими програмами, і він може бути непридатним для простого показу: занадто короткий (довжина фільму на сеансі в Дніпровському планетарії становить 20-25 хвилин), дуже специфічна або неактуальна для України тема, непрофесійне виконання.

Тут ми переходимо до другого пункту – авторські програми лекторів. Бо саме в них можуть бути використані фрагменти фулдом-відео із вільною ліцензією.

Лектори Дніпровського планетарію працюють в закладі вже багато років. Тамара Павлівна і Людмила Олексіївна закінчили Одеський університет за фахом «Астрономія» і вже більше сорока років читають лекції. Не набагато менше працюють Олена Віталіївна і Юлія Петрівна. Близько десяти років досвіду роботи у Анастасії Паламарчук, яка закінчила географічний факультет університету ім. О.Гончара… Планетарій – це таке місце, яке висуває багато вимог до працівника, вимагає наявності багатьох талантів і невичерпної енергії – але і дає величезне задоволення від роботи; тож піти звідси не просто, не зважаючи на деякі негаразди з оцінюванням праці.

Звичайно, при такому досвіді роботи, коли починали ще зі слайдами на проекторі «Кодак» і мультиками «Том і Джері» по двох телевізорах на рампі сцени – нашим лекторам є що сказати! І вони створюють авторські програми у відповідь на актуальні події астрономії чи космонавтики, коли чекати готового контенту просто ніколи. Така практика є і в інших планетаріях України. Спеціаліст-лектор, спираючись на свій досвід, має загорітися подією чи ідеєю, розробити сценарій, підібрати контент, професійно його обробити програмно і видати «на гора» нову і цікаву програму вже за півмісяця. Прикладами таких програм нашого планетарію є «Місія «Розета», «Тор-10 космічних місій», «TRAPPIST1. Земля не одинока», «Затемнення – небесні спектаклі». І ми завжди намагаємося звернути увагу глядачів на такі прем’єри – бо це завжди дійсно жива і захоплива бесіда.

article_01102018_05

І, нарешті, свої фільми поки що створюють тільки в Донецьку і Дніпрі.

Ми всі розуміємо, чому виникають проблеми із демонстрацією нових донецьких програм. Але в ротації нашого планетарію є створені на Донбасі ще до 2013 року «Як Місяць до Сонця в гості ходив», «Повітряні примари» і «Дракоша і загублена зірка», які завжди доброзичливо сприймаються глядачами. Ці або інші програми також треба було придбати і перекласти українською.

В Дніпрі ж працює студія анімаційних фільмів при Дніпровському планетарії «Небесний слон», засновницею якої є наш колишній лектор. Євгенія Ленда зібрала дійсно класну команду і завдяки цим ентузіастам вже другий Новий рік маленькі дніпряни зустрічають із астропрем’єрами. Фільми студії демонструються в Україні,  Польщі, Казахстані; вони їздили на фестивалі і отримали гарні відгуки. Але! Час створення одного фільму близько року! Це затратна справа –  і з точки зору часу, і ресурсів. Вона потребує кооперації сценаристів, аніматорів, астрономів, лекторів, філологів, акторів, звукооператорів, ілюстраторів – як будь-який фільм або мультик. Але прокат такого продукту набагато вужчий. І нам дуже пощастило, що всі ці спеціалісти знайшлися в Дніпрі, і «Небесний слон» зміг об’єднати їх для нових космічних проектів.

article_01102018_04

Другою частиною кожної програми є зоряне небо, з якого і починалися всі планетарії. Зорі демонструються на куполі заслуженим апаратом «Планетарій» виробництва Карл Цейс, Йєна і «розмовляють» із глядачами голосом лектора, кожного разу наживо, навіть без аркушика шпаргалки (бо темно), перекрикуючи школярів і благаючи вимкнути мобілки, які не зможуть сфотографувати зорі, як би вони не блимали спалахами. Лектори розповідають про небо беручи до уваги конкретну аудиторію, її вік і настрій, пору року, видимі сузір’я, актуальні новини астрономії і космічні події.

article_01102018_03

 А найбільша мрія лекторів – новий апарат, який би не дзижчав при обертанні неба, мав опції демонстрації небесних координат, контурів сузір’їв, ліній небесної сфери, затемнень і положення планет і Місяця – але коштує близько 800 000 євро, що відчутно навіть в бюджеті міста-мільйонника, не те що маленького планетарію в ньому, який сам заробляє на зарплатню своїм працівників, утримання і оновлення обладнання і приміщення.

Можливо, ця стаття була вам цікавою і пояснила, чому Дніпровський планетарій не може радувати вас прем’єрами так часто, як хотілося б, потребує часу для переходу на україномовний контент і радіє, коли лекторів впізнають «по голосу».

Наталя Захарчук