Сузір`я зимового неба – Оріон

Давайте розпочнемо з найвиразнішого, найкрасивішого зимового сузір’я. Звичайно, це небесний мисливець – Оріон.

Сузір'я Оріон

Комусь його характерній зоряний малюнок нагадує величезного метелика. Для когось – це пісочний годинник або сніп пшениці, перетягнутий посередині тугим перевеслом. Наші предки бачили в цих зорях граблі і ціп, яким молотили зерно. Казали, що літом ціп і граблі на небі не побачиш, бо вони щодня потрібні в роботі, а от пізно восени, коли все вже скошено, обмолочено, складено до комори, хазяїн ціп і граблі закинув на небо, де вони й сяють до весни. А чим ближче весна, тим нижче над горизонтом на заході ми бачимо ці зорі. Вони наче нагадують: ми спускаємось на землю, бо скоро знову почнуться роботи в полі і ціп і граблі знову будуть потрібні.

Оріон

Оріон можна побачити не тільки взимку. В наших широтах він з’являється над горизонтом на сході уже в серпні, але рано-вранці, перед сходом Сонця. Та більшість із нас в цей час рідко буває під відкритим небом і тому ми дивимось на Оріона переважно взимку. Темніє рано, ми повертаємось додому вже під зоряним небом, і яскраві зорі Оріона, розташовані невисоко над горизонтом, відкриваються прямо перед нашими очима.

Чим цікаве це сузір’я? По-перше, тим, що  воно, як і Велика Ведмедиця, належить до числа найдавніших. До того ж, Оріона видно майже на всій території нашої планети, за виключенням близько полярних широт. Це можливо тому, що сузір’я лежить якраз на лінії небесного екватора, що проходить якраз через пояс  зоряного мисливця.

Історія походження назви сузір’я має декілька версій. Є дані, що ще в Месопотамії, за три тисячі років до виникнення давньогрецької цивілізації, його називали Уру-анн, що означає «Сяйво небес». У арабів і греків його називали просто «Велетень». Традиційно тут бачили фігуру людини в туніці, перетягнуту поясом, на якому кріпиться меч. За певної уяви в слабких зорях поблизу можна побачити і щит, і занесену над головою палицю.

Пізніше у греків і рідна, і шумерська назви переплелися. Справді, «Уру-анн» дуже схоже по звучанню на «Оріон» – ім’я міфічного велетня-мисливця, сина бога Посейдона. Є кілька варіантів легенди про те, як він з’явився на небі. Та в кожному з них він опинився там вже після смерті. Чи то богів розгнівало те, що в нього закохалася богиня зорі Еос, чи то Оріон убив під час полювання лань, присвячену самій Артеміді… А ще перекази розповідають, що він так настирно переслідував дочок Атланта, Плеяд. А коли ті, з дозволу батька, піднялися на небосхил, щоб врятуватися від небажаного залицяльника, то й Оріон стрибнув за ними. І лише воля богів перетворила всіх їх на зорі, «прикувавши» до свого місця на небесній сфері і тим самим врятувавши сестер від невгамовного «мачо».

До речі, зоряне скупчення Плеяди справді розташовано на небі неподалік від Оріона і піднімається над горизонтом трохи раніше за мисливця, неначе й справді тікаючи від нього.

Особливу увагу до себе привертає пояс Оріона. Три його зірки мають назви Альнітак (перев’язь), Альнілам (низка перлин) і Мінтака (пояс). Збереглися й назви, які давали цим зорям у різних народів. У арабів це Золоті зернята, або Золоті горіхи, в дохристиянській Скандинавії – Прялка фрейї, в Китаї – Коромисло терезів, у корінних жителів Північної Америки – Три олені.

До речі, добре знайома нам фірма «Самсунг» у перекладі означає «Три зорі», це одно із китайських найменувань поясу Оріона.

Головні зорі Оріона носять назви Бетельгейзе і Рігель. Їх назви означають відповідно, «Плече» і «Нога» і просто описують реальне положення в фігурі небесного мисливця. В списку найяскравіших зірок вони займають 7 (Рігель) і 10 (Бетельгейзе) місце. Бетельгейзе – червоний надгігант,  який майже в 1200 разів перевищує Сонце за розмірами.

Антарес

Ще в 2012 році з’явилася інформація, що ця зірка в будь-яку хвилину може вибухнути, перетворившись у наднову, досягнувши блиску повного Місяця, та жоден астроном не може точно сказати, коли станеться ця подія – через рік, через місяць чи через десятиліття.

Рігель поступається у розмірах Бетельгейзе, та при цьому випромінює набагато більше енергії. Її світність майже в 130 000 раз перевищує сонячну, що робить цю зірку однією з найпотужніших в галактиці.

Більшість зірок Оріона, які ми бачимо неозброєним оком, знаходяться майже на однаковій відстані від Сонця і мають біло-блакитний колір. Звичайно, це не випадковість. Район Оріона – це зона активного зоре утворення. Всі ці зірки ще досить молоді. Вони народилися порівняно недавно і ще не встигли далеко розлетітися в просторі одна від одної. Місце їх народження – Велика туманність Оріона.

Велика туманність Оріона

Часто можна прочитати, що її видно навіть неозброєним оком, та це твердження, все-таки, є дещо перебільшеним. На астрофотографіях туманність виглядає дуже ефектно, а сучасні дослідження показують, що вона охоплює практично всю область сузір’я і простягається в просторі майже на 30 світових років. Це один з найвідоміших «будівельних майданчиків», де зараз іде активний процес  створення зірок. І хоча він триває мільйони років, та все ж неминуче призведе до того, що колись у майбутньому сузір’я Оріона буде виглядати зовсім інакше, ніж зараз.

Стаття – Людмила Марченко

[ назад до списку статей ]